Посівне ложе

Створення посівного ложа

Створити якісне посівне ложе можна різними способами. Вирішальним чинником для вибору того чи іншого способу є відмінність різних технологій закладення пожнивних залишків.

Посівне ложе — фундамент майбутнього врожаю. Обираючи технологію, можна керуватися різними факторами: наявністю рослинних залишків, наявною технікою, типом ґрунту, кліматичними умовами, необхідними трудозатратами тощо.

Оранка прогріває ґрунт і закриває пожнивні залишки так, щоб вони не перешкоджали посіву. Проте вона порушує структуру ґрунту й посилює окислення органічного матеріалу. Без оранки органічна речовина і структура ґрунту зберігаються, але стерня може заважати посіву й переносити хвороби.

Вибір технології обробки ґрунту може визначатися вартістю культури-наступника. Збільшення виручки від продажу врожаю покриє витрати на оранку, якщо вона забезпечить збільшення врожаю. Іншим аспектом, який слід взяти до уваги, є пригноблення хворобами й бур’янами. Якщо існує ризик зараження хворобами, може бути доцільною обробка з повним оборотом пласта. Складні злакові бур’яни також слід заорювати. І насамкінець, слід ураховувати здатність наявної техніки переробити велику кількість рослинних залишків.

Ущільнення посівного ложа здійснюється з метою забезпечення доброго контакту насіння з ґрунтом, що дозволяє добре забезпечити насіння й коріння водою, поживними речовинами та киснем (див. рисунок «Переущільнення посівного ложа»).
Надто слабке ущільнення, тобто занадто пухкий ґрунт навколо насіння, може призвести до порушення капілярного переносу води через великий діаметр пір. Унаслідок цього ґрунт навколо насіння буде надто сухим. Занадто сильне ущільнення, навпаки, призведе до стискання і зменшення ефективності пір, тобто вони не будуть спроможні відводити зайву вологу й вуглекислий газ від насіння, а також забезпечувати доступ кисню до нього. Це може призвести до дефіциту кисню в зоні розташування коріння. У більш легких (середньо-та тонкопіщаних) ґрунтах найкраще застосовувати легку техніку, а на важких глинах для культивування й переущільнення ґрунту необхідно застосовувати важкі машини.

Вимоги до посівного ложа

Посівне ложе повинне забезпечити умови для швидкого і дружного проростання насіння. Для цього потрібна волога, повітря, тепло й захист від хвороб. Ідеальне посівне ложе — фундамент доброго врожаю. Посівне ложе сприяє проростанню насіння й повинне забезпечувати належні умови для отримання швидких і рівномірних сходів.

Посівне ложе може відрізнятися багатьма особливостями, але для виконання своїх функцій будь-яке посівне ложе має відповідати наступним вимогам:
1. доступ води;
2. доступ повітря;
3. тепло;
4. відсутність хвороб.

Доступ води до насіння
Якщо йдеться про висів зернових культур, проростання зерна починається з набрякання. Набрякле зерно починає проростати, коли вміст вологи в ньому збільшується з 13–14 % до 45–60 %. Для надійного надходження води та проростання необхідно принаймні 6 % доступної для рослини вологи. Щоб забезпечити достатній доступ зернини до води, важливо також створити між ним і ґрунтом надійний контакт, адже вона споживає воду з ґрунту, розташованого навколо. Отже, частинки ґрунту навколо насіння не мають бути надто грубими. Запорукою проростання зерна навіть за відсутності дощу після сівби є наявність на посівному ложі принаймні 50 % агрегатів діаметром менше 5 мм.

Капілярна волога — волога, яка може підніматися в ґрунті як завдяки змочуванню стінок пір (адгезії), так і завдяки взаємному притяганню молекул (когезії). Дрібноземні ґрунти мають високу капілярність і високий та інтенсивний капілярний підйом.

Культура-попередник — культура, яка зростала на цьому ж місці протягом попереднього сезону, тобто минулого року; вона впливає на цьогорічний урожай через кількість рослинних залишків, вивільнення азоту з них, структуру ґрунту, перенесення збудників хвороб тощо.

Вуглекислий газ (CO2) — газоподібний продукт клітинного дихання коренів, який у поєднанні з водою використовується для утворення цукрів у процесі фотосинтезу.
Дводольні — рослини, що проростають обома сім'ядолями насінини, наприклад, олійні культури, горох, боби, льон, цукровий буряк.
Ферментативні процеси — процеси, які протікають із використанням ензимів, тобто білків, що регулюють (прискорюють чи сповільнюють) швидкість хімічних реакцій у клітині.
Питома теплоємність — кількість тепла чи енергії (у кілоджоулях, кДж), необхідна для збільшення температури 1 кг матеріалу на 1 °C.
Однодольні — рослини, що проростають тільки з однієї сім’ядолі, наприклад, спаржа, злаки.
Дихання: клітинне дихання — це процес, за допомогою якого поживні речовини в клітині (у насінні це крохмаль, білки й жири) розщеплюються з виділенням енергії, необхідної насінню (зерну) для проростання.
Теплопровідність — здатність матеріалу проводити тепло.