Міцна коренева система це результат якісної структури ґрунту

Коріння під поверхнею ґрунту живе своїм таємним життям. На 1 гектарі озимої пшениці може бути до 300 000 км коріння, що забезпечує рослини водою та поживними речовинами. Добре розвинена коренева система — це результат гарної структуризації ґрунту; вона має велике значення для отримання високих урожаїв.

Корені утримують рослину в ґрунті, забезпечують її водою та поживними речовинами. Форма та зовнішній вигляд кореневої системи зазвичай зумовлені генетично, так само як форма листя і стебла над землею. Проте розвиток кореневої системи обмежується ґрунтовими умовами (глиною, піском тощо). У добре дренованих глинистих ґрунтах довжина коріння рослин може сягати 2–3 метрів.

Два типи кореневої системи

Дводольні, наприклад олійні культури, мають стрижневу кореневу систему, яка складається з головного та побічних коренів.

Однодольні, наприклад зернові, мають мочкувате коріння, яке складається з 3–5 первинних коренів, що розвиваються з насіння, і додаткових, які формуються з базальної частини стебла. Навколо 20–30 см нерозгалужених коренів рослина створює дуже розгалужену кореневу систему.

Висока швидкість, але обмежена сила

Під час найактивнішого розвитку корені просуваються у ґрунті зі швидкістю приблизно 0,5–3,0 см за день. Однак розвиток кореневої системи залежить і від тріщин і порожнин у ґрунті, оскільки здатність коренів утворювати власні канали дещо обмежена. У вологому ґрунті верхні частини коренів можуть зміщувати частки ґрунту, але в сухій землі їм доводиться шукати канали з отворами відповідного діаметру. Механічний опір ґрунту призводить до потовщення самого кореня та збільшення його розгалуженості. Корені та дощові черв'яки допомагають один одному: корені використовують ходи черв'яків, які в той же час можуть скористатися старими кореневими каналами для просування крізь товщу ґрунту.

Тонкі ниточки

Коріння дуже ефективно всмоктує воду й поживні речовини. На кінчику кореня є кореневий чохлик, і за ним и зона ділення і росту клітин. Після зони ділення розташована зона всмоктування, яка складається з тоненьких кореневих волосків діаметром близько 0,01 мм і завдовжки 1–10 мм. Ці волоски значно збільшують здатність коріння до поглинання вологи. Площа всмоктування коренів пшениці діаметром близько 0,5 мм за рахунок кореневих волосків може досягати 5 см2 на 1 см довжини коріння. Такі волоски покриті слизом, що додатково поліпшує контакт із ґрунтом.

Тонкі ниточки коріння

100 м в одному літрі ґрунту

Ефективність всмоктування води та поживних речовин кореневою системою залежить від того, наскільки добре вона проникає крізь ґрунт. Цей чинник часто залежить від довжини коріння в 1 см3 ґрунту. У верхнього шару ґрунту щільність коріння зернових дорівнює 10 см/см3, а на глибині 1 м зменшується до 0,1 см/см3. Це означає, що верхній шар ґрунту містить 100 м коренів, тоді як в одному літрі шару підґрунтя (глибина 1 м від поверхневого) є лише 1 м. Довжина коріння в одиниці об’єму надзвичайно велика.
Так, наприклад, під одним м2 поля цукрового буряку знаходиться близько 10 км коренів. Озима пшениця має ще більшу щільність кореневої системи — близько 30 км коренів на кв. метр. Це означає, що один гектар поля озимої пшениці живиться за рахунок 300 000 км коренів, що залягають під землею.

Основні терміни:

Однодольні — рослини, що проростають тільки з однієї сім’ядолі, наприклад, спаржа, злаки.

Дводольні — рослини, що проростають обома сім'ядолями насінини, наприклад, олійні культури, горох, боби, льон, цукровий буряк.

Підґрунтя — частина ґрунтового профілю, яка лежить безпосередньо під верхнім шаром ґрунту та часто не зазнає впливу механічної обробки на глибину орного шару; іноді цей шар може бути порушено