Ґрунтова волога

Ранньою весною після танення снігів або сильних дощів ґрунт може досягти своєї максимальної водоутримної здатності, тобто вода заповнює всі його пори. По мірі висихання ґрунту і стікання води (природного чи за допомогою підземної дренажної системи) земля набуває польової водоутримної здатності.

Великі порожні пори
У стані польової водоутримної здатності більші пори вільні від води й заповнені повітрям, тоді як у менших за розміром порах залишається вода. Чим вище розташування пір у ґрунтовому профілі, тим більша ймовірність того, що вони заповнені повітрям. Якщо ґрунт містить 50 % твердої речовини і 50 % порожнин, то в умовах польової водоутримної здатності приблизно 10–20 % пір заповнено повітрям, а 30–40 % — водою.

У порах більшого діаметру волога доступніша, а зі зменшенням діаметру пір рослина мусить витрачати на добування води дедалі більше енергії. Див. вище таблицю «Кореневий волосок у порі». Граничний стан характеризується точкою незворотного в’янення, в якій сили кореневого всмоктування стає недостатньо, щоб добути воду з ґрунтових пір, і рослина в’яне. Проте на практиці рослини не можуть вилучити всю воду аж до точки незворотного в’янення — сили покидають їх набагато раніше.

Поєднання трьох чинників визначає тип біологічної точки в’янення. У зв’язку з цим фермеру потрібно знати, що ущільнення ґрунту може погіршити водопостачання рослин. Якщо слід від колеса затискає великі пори, це погіршує дренажні властивості та здатність ґрунту віддавати рослинам доступну воду.

Максимальна водоутримна здатність відповідає стану ґрунту, в якому всі пори заповнено водою; такий стан спостерігається нижче рівня ґрунтових вод або після сніготанення чи тривалих дощів.
Польова водоутримна здатність — стан після стікання вільної води на глибину дренажу близько 1 м. Цей стан часто називають дренажною рівновагою, коли вода припиняє виливатись у дрени (канави). На зображеному вище ґрунтовому профілі у стані польової водоутримної здатності крупні пори заповнено повітрям, а дрібніші містять воду.
Точка незворотного в’янення — стан, у якому сила утримання води ґрунтом перевищує 150 м водного стовпа (1500 кПа), коли коріння більше не може вилучати воду. Цей стан називається точкою незворотного в’янення і відповідає діаметру пор, меншому за 0,002 мм.
Текстура ґрунту — пропорції, тобто відносний вміст мінеральних частинок із різним середнім діаметром, зокрема піску, дрібнозему та глини, відповідно до таблиці «Класифікація частинок за розміром» (див. розділ «З чого складається ґрунт»).